Дотик відчула чарівної Феї;
Дійсно, це був неабиякий хист:
Осінь візит нанесла Орхідеї,
Щойно жовтіти почав її лист.
Певне, замало роботи їй в полі,
Та і в садочку не той вже розгін!
Вирвалась миттю із власного кола
Та й до кімнатних примчалась рослин:
Гей, відчиняйте, бо Я – господиня!
Фарби свої розіллю тут і там:
Жовті, багряні, відчинена скриня:
З неї Вам зрілість дарую, мадам!
Та й зажурилася вмить Орхідея:
Добре, що жовтий листочок один,
Ще молода Я! Ну зовсім зелена!
Осінь всміхнулася їй з-під хмарин:
З Вітром залишусь, маб `уть, наодинці!
(Маю на це забагато причин)
В тихому шелесті трав, на зупинці…
Ти ж, моя люба, всміхнись, відпочинь!
Встигнемо зрілих сягнути вершин!!!
28.09.2018
© Copyright: Виктория 75, 2019
Свидетельство о публикации №119092807630
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849679
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.09.2019
автор: Вікторія Лимар