Згадаю ту пору осінню,
В туманах густих береги.
А хмари у сукню весільну,
Себе угорі одягли.
Світилися очі мов зорі,
Від щастя, що поруч був ти.
Твої поцілунки казкові,
Я хочу навік зберегти.
Торкалися пальці обличчя,
Волосся було наче шовк...
Знов осінь до себе нас кличе,
І вітер за вікнами змовк.
Та тільки цих слів, ти не чуєш,
Хоч нічка уже за вікном.
У снах моїх часто ночуєш,
А осінь торкає листком...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849630
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.09.2019
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)