Іще одне життя погасло вчора
І сонце закотилось у пітьму…
Матуся зодягла хустину чорну
І вже думками з сином у диму.
«О сину мій, кровиночко єдина,
Чому твій шлях добіг уже кінця?
Для мене ти дитина й вся родина,
Вкраїні ж був за сина і бійця.
Хвалив мене не раз, що мудра, сильна,
На цей раз сил мені не вистача,
Якби ж ти знав, о мій коханий сину,
Як важко жити без твого плеча!
І розумом не вмію я збагнути,
Чому кістлява вибрала тебе,
Й на Божому суді що скаже Путін,
Коли душа прибуде до небес?»
Той голос вчувши, воском заридала
Свіча, що осявала сину путь,
Й душі відкрились невідомі далі
До раю, де нема російських пут.
25.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849383
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.09.2019
автор: Ганна Верес