В солодкім смутку напівсоння
Напівоголений садок
Останнє листя з жалем ронить
У стоси втрачених казок.
Вже не купає верховіття
В холоднім небі голубім--
Шепоче спрагло: не дай спити
Скажений шквал без берегів.
Недобре гляне в бронзі хмара,
Безмовність стиснула вуста
Й позір укинула в дзеркала--
Густа свинцева пустота…
Рої сперечливих «чому так?»
В глобальне збилося «чому?»
Спектакль,завіса. Звісно ж, пастка.
І все я згідливо прийму.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849377
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.09.2019
автор: Valentyna_S