Твій день починається дивно, авжеж?
Не здатен ні слова сказати,
Думками дорослий і волею теж,
Та поруч - опікує мати.
Твій час іде швидко, так швидко що ти,
Ледь вставши півдéнь зустрічаєш.
Стараєшся швидко чогось досягти,
Та з чого почати не знаєш...
Зустрінеш нарешті ту першу любов,
Збиваючи ноги в дорозі,
І рішення вірне шукатемеш знов,
Хоч те, на твоєму порозі...
Ти далі ганчір‘я накупиш, й гуде
Навушник від того панк-року...
Аж тут підвечірок до тебе дійде
Таким непоспішливим кроком...
Увечері поруч збереться сім‘я
І ти їм усе те розкажеш,
Де був і як склалася доля твоя
Старих трохи фото покажеш...
А потім за обрієм сонце зайде
І ніби вже час засинати
Та думка до тебе у ліжко прийде
І стане тихенько терзати...
І лиш уночі, коли повно зірок
Для себе ти сам зрозумієш
Який і коли мав зробити ти крок
Але вже нічого не вдієш.
Спитав би у кого, а далі то, що?
Чи ранок новий ти зустрінеш?
Чи з часом, обернешся в дивне ніщо,
І просто заснувши - загинеш?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849340
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.09.2019
автор: V.S.