поморщився в посусі виноград
жовтіє листя і марніє гроно
стікають соки жилами назад
у землю до коріння безборонно
і вітер вільгу смокче суховій
і застувати сонцю жоден зможе
і стопорити сік ніхто не смій
і розуміє все приблизно кожен
від річки ринву вгору протягну
упораю насос і будем квити
пізнаємо безсмертності ціну
і всю мету спромогу пояснити
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849241
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.09.2019
автор: Щєпкін Сергій