У справах, повз твого будинку, мимо
Проходив я, і глянув у вікно…
Замітив там оранжеву кофтину,
Яку вже бачив на тобі давно…
На мить зомлів, та все ж пішов і далі,
Не підійшов сказати здрастуй і прощай,
Забув про всі свої можливості зухвалі,
Як напроситися на каву, чи на чай…
Ішов як зомбі, а в очах картина,
Шедевр мистецтва у музеї на стіні:
«Чомусь схвильована оранжева кофтина,
Що відхиляє занавіску на вікні»
Тепер живу, страхами полонений,
При зустрічі з тобою кине в піт –
Мій світ і так подекуди шалений,
Щоб перетнути твій непаралельний світ.
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849024
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.09.2019
автор: Щєпкін Сергій