А я лечу у світ ясних ілюзій
Туди, де світло б"є з мого вікна
В соломку п"ю заморсько - дивне смузі
Ще літо... Літо! Не зима...
Ще оксамитом скроні поцілує,
Мов знічев" я, легенький вітерець,
У рай жоржиновий мандрує
Душа у мріях, навпростець
Де ще троянда, наче та цариця
Лаштує бал між осені сестриць,
Цілує подруг айста білолиця
І не паде до заморозків ниць
У тім краю вам не налиють смузі,
Наллють в бокал настояне вино
І маслюків сусід у лісосмузі
Надсипить до вечері у відро
І не тримайте, прошу, не тримайте!
Я в цьому світі зовсім не чужа
Не рвіть шматків з душі і не ламайте
Ту білу птаху, зірвану з гнізда
Н.Карплюк- Залєсова.
9.09.19.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848974
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.09.2019
автор: Надія Карплюк-Залєсова