Я бачила, як пара журавлів
шляхетно витинала шлях-дорогу...
Він уперед її тендітну вів...
То певний знак! Мені - не на тривогу...
Й бабуся сива, наче крила ті...
(Попутниця сьогодні випадкова?....)...
Благословила. Легко як тоді
мені велось,- не відчувала втоми...
Така наповнена... Упоєна душа!
Цей світ крізь призму легкості сіяє!
Віддай себе..., без жалю... Дай сповна!
І хто сказав: "Людина - не літає?"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848771
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.09.2019
автор: Іванюк Ірина