Для мене школа і життя, і доля,
В ній працювала я багато літ...
Тепер лиш в снах: колеги, учні, школа,
Клином для мене в ній зійшовся світ...
Ось уже й почався другий рік "НУШ". Можна вже зробити хоч
деякі підсумки і висновки. Беззаперечно те, що вчитися стало цікавіше,
щоправда лише в початковій його ланці, а точніше першачкам і
другокласникам, та я надіюсь і всім іншим теж...
А про "НУШ" і її новації треба знати всім, і не лише причетним до
школи, учням і вчителям, а й батькам, бабусям, дідусям, громадськості,
суспільству, бо ж майбутнє країни залежить від усіх її громадян.
Читаючи пресу, слухаючи радіо, телебачення, та й з інтернету, видно
все таки те, що нині на перший план виступає не вчитель, а учень. А
найбільш його емоційний стан, і це навіть більше ніж знання... Може
вчителі й образяться на мене, що я ставлю учня на перший план, а вже
потім учителя. Та це не я, це така вимога нинішнього часу: діти не лише наше
майбутнє, вони наша надія, у їх руках буде майбутнє нашої держави, її
рух вперед, її розвиток...
У цьому навчальному році по всій країні у 16176 школах за
парти сіли 3 млн.900 тис учнів, їх ведуть у країну зхнань.441 тис.
вчителів.
Хочу повідати усім читачам деякі новації, які повинні бути
притаманні кожній українській школі. І серед них немаловажне, чи
можлива навіть основне це ЗАХИСТ УЧНЯ...Раніше було в будь-якій
шкільній ситуації майже завжди правий був учитель, а не учень, а
серед учнів той хто сильніший чи то фізично, чи й морально.
Учителі переймалися в основному тим, як учні засвоїли матеріал з
даного предмета, а емоційним станом дитини займалися дуже мало, або й
зовсім на нього не зважали...
Це часом призводило до того, що той чи інший учень ставав
посміховиськом серед своїх однокласників...Адже не всім учням дано від
природи швидке сприймання матеріалу, і тому одним навчання видавалося
легкою справою, а іншим аж занадто важким, ось тоді отим іншим і
діставалося не лише від однокласників,а іноді і від вчителів, і навіть
від батьків. Відповівши на запитання вчителя йому оголошувалась
оцінка, яку тут же виставляли в класний журнал і в щоденник учня.
Відтепер ОЦІНКА УЧНЯ Є ЙОГО ОСОБИСТОЮ ІНФОРМАЦІЄЮ. Учитель не має
права розголошувати її публічно, і не має права повідомляти її на
весь клас, як за усну відповідь,так і за самостійну, чи контрольну
роботу, а без оголошення виставляти в журнал, та щоденник учня.
СКАСУЮТЬСЯ І " ДОШКИ ПОШАНИ" для відмінників, як і "ДОШКИ ГАНЬБИ", які
існували у деяких школах. І на мій погляд це правильно, бо ж діти
різні, і здібності у них теж різні... Не може бути й мови про
висміювання учнів публічно, чи то на лінійках, чи то на батьківських
зборах, чи ще деінде...За свою довгу педагогічну практику я знаю
немало випадків цькування учнів своїми однокласниками, і це завжди
приносило невпевненість учня у собі, бо ж не кожен може постояти сам
за себе, або мати підтримку серед собі подібних. Оце пишу у нараз
згадалося ще своє навчання. Після закінчення семирічки, мама не думала
посилати мене на навчання до середньої школи: по - перше було дуже
далеко до неї ходити, по - друге не було за що купити одяганку,
взуванку, підручники, зошити, і все інше необхідне для навчання, мама
пропонувала мені вступити до Новгородківського агрономічного тенікуму,
який на той час існував у смт. Новгородка. Студентів там забезпечували
і гуртожитком, і обідами, та мамина молодша сестра,агроном за
професією, відмовила маму від такої затії, а запропонувала прислати
мене до неї на Вінниччину, а вони вже подумають як краще мене
прилаштувати. У селищі де моя тітонька проживала на той час працювала
велика швейна фабрика, а ще було профтехучилище, яке давало різні
робітничі спеціальності, але не давало середньої освіти. Ось так я там
і опинилася. Та сім"я тітоньки вирішила по-своєму, як вони казали, яка
з 14-и літньої дівчинки швачка, а за училище й говорити не хотіли, бо
на той час туди йшли навчатися лише ті, які в школі дістали слабкі
знання, а я семирічку закінчила лише з трьома четвірками: з російської
та української мов, та з історії, з усіх інших предметів були
п"ятірки... Тому мені негайно придбали все необхідне до школи та й
відвели до однієї із середніх шкіл, яка була неподалік від їхнього
будинку.
Я потрапила до 8-А класу. Основна маса учнів навчалася в цьому класі з
першого класу, додалися лише ті хто прийшов з інших семирічок. Привела
нас до класу класний керівник, представила учням, просила їх нас не
ображати, запропонувала обрати вільні місця, та й пішла. Мені
дісталося місце на одній з перших парт, разом з такою ж як я
несміливою дівчинкою Валерією. Клас жив своїм життям, на новеньких не
звертав ніякої уваги... Перші дні нас нічого не питали, лише
пояснювали, диктували, читали, тобто начали. Ці дні були спокійні. А
от коли почалися опитування, перевірки ,мені дуже не пощастило, бо
саме в той час у мене дуже боліло горло, та так що я й говорити не
могла. Тому коли звучало моє прізвище, я вставала і мовчала, а деякі
учні уже й хіхікали. Дізнавшись про мою біду мене намагалася виручити
моя сусідка, то ж коли звучало моє прізвище вона пояснювала що в мене
болить горло. Та від цього мені стало ще гірше, бо тепер, як тільки
звучало моє прізвище, обов"язково хтось з єхидством шипів: "горло,
горло".
Виручив мене учитель математики. Якось він прийшов на перерві,записав
якісь завдання на дошках, а коли прозвучав дзвінок на урок
запропонував учням виконати завдання написані на правій дошці, а мене
визвав, розв"язати ті, що на лівій дошці і хоча хтось знову прошипів
"горло", та вчитель так строго на нього глянув, що всі принишкли. А
вчитель тим часом пройшов поміж рядами, провіряючи і те, як учні
працюють, і виконання домашнього завдання, заглянув він і в мій зошит,
а потім , побачивши, що я вже всі завдання виконала, запропонував
учням знайти помики у моїй роботі. Учні дивились і мовчали, на що
учитель зауважив: "Що не знайшли? Мовчите, а шипіли ж "горло", а
помилок ви не знайшли тому, що їх там немає, а от п"ятірка є". Другим
хто мене підтримав був учитель фізкультури, який помітивши мої
непогані результати у бігові, стрибках і метанням, похвалив мене і
запропонував відвідувати секцію легкої атлетики, що я й зробила, так
поступово мої кривдники притихли, і вже майже й забули про моє горло;
та навчалася я там недовго, бо ж заскучала за мамою, братом, селом.
То ж по закінченню першого півріччя повернулась додому, та й пішла
навчатись до тієї віддаленої від моєї домівки школи, яку з часом і
закінчила. Тут я ніяких насмішок не мала, бо ж серед моїх
однокласників були і мої однокласники по семирічці...
Та повернімося до нового в українській школі:
Ще одна новація торкається шкільної форми. Офіційно, згідно
розпорядження президента ШКІЛЬНА ФОРМА СКАСОВУЄТЬСЯ. Отож кожен учень
може ходити до школи в чому душа забажає, та на що вистачить
батьківських грошей. Щоправда це не стосується тих шкіл і гімназій, де
учням запроважлено особливу, чи й унікальну шкільну форму, і це
зазначено у статуті закладу... Я не знаю, як віднеслися до цього
введення учні, батьки, вчителі нашої Долинщини, але в багатьох
випадках, згідно інформації преси,багато родин все ж таки віддають
перевагу шкільній формі...
Набуло чинності ще одне правило для молодших учнів: якщо учні ідуть
до школи, або повертаються з неї додому у сутінках, то вони
обов"язково повинні бути одягнені в СВІТЛОВІДБИВНИЙ ЖИЛЕТ, зі
спеціальними світловідбивними смугами. Такими жилетами учні
забезпечуються БЕЗКОШТОВНО...
Є ще й інші новації: це і ЕЛЕКТРОННИЙ УЧНІВСЬКИЙ КВИТОК, і
ДОМАШНЯ ОСВІТА, ІНКЛЮЗИВНА ОСВІТА і так звана МЕРЕЖЕВА ФОРМА
загальноосвітнього навчання, за якою до викладання предмета
залучаються професіонали різних сфер життя, і так звані ЖИТТЄВІ
КОМПЕНТЕНТНОСТІ, за яким учні набувають не тільки теоретичних знань, а
й практичних. Уже нинішнього року запроваджено новий предмет -
ФІНАНСОВА ГРАМОТНІСТЬ. Так що новацій вистачає. Треба тільки вчителям
навчати, учням навчатися, батькам допомагати, суспільству розвиватися.
На закінчення я з задоволенням вітаю усіх учителів з наступаючим ДНЕМ УЧИТЕЛЯ,
бажаю успіхів у роботі, щастя і радості в житті, побільше позитиву, і
звичайно ж ЗДОРОВ"Я, НАТХНЕННЯ, ВІРИ, НАДІЇ, ЛЮБОВІ!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848634
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.09.2019
автор: геометрія