Ромашкою у небо - не втомилась
моя душа за руку із твоєю.
О, як же я чекала і молилась,
щоб ти хоч раз назвав мене своєю.
О, як же довго серце ворожило
на пелюстках тендітних у чеканні.
Любов, що розтікалася по жилах
не знала ані страху, ні вагання.
Я відпускала в небо мрії-стріли
і вірила – на землю їм не впасти.
У мить, коли тебе я полюбила -
я просто прирекла себе на щастя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848578
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.09.2019
автор: Сонячна Принцеса