А я візьму внуча своє за руку
І поведу у світле майбуття,
Де край мій, попри всю розпуку,
Не знатиме до неї вороття
Я пригорну так близько до серденька
(Дарма, що не уміє говорить)
І розкажу земля де- рідна Ненька,
Що нею вся душа моя горить
Я розкажу, про землю- кращу в світі
Що жде вона таких, як він, синів
Рости, маленький, щоб хутчіш летіти
До краю славних, вільних козаків
Щоб повернути Україні, славу,
Велику шану і святу любов,
Що зупиняли ворожнечі лави
За честь пролити було кров
Рости ,малюче, сили набирайся
Бери усе найкраще від чужих
І повертайся, чуєш, повертайся
На крилах дужих і ногах твердих!
Ти підіймай свою державу в світі,
Честь борони її і всі її права!
Любити вміють ненькою зігріті...
Вона чекає, бореться, жива
Ти виростай, мужній, дитя, скоріше
І наречену - українку вибирай
Там рідне все-і стіни найтепліші,
Бо там - твій рід, твій прадідівський край.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848430
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 16.09.2019
автор: Надія Карплюк-Залєсова