ПРОСТО ОСІНЬ

Листя  перші  зажовтілися  в  траві,
Впавши  тихо  поряд  з  тріснутим  горіхом,
Рання  осінь  просто…А  думки  сумні,
Тут,  як  тут  давно,  до  купи  лізуть  спіхом.

Може  просто,  то  з  ожинових  кущів,
Свіжий  вітер  відірвавши  стиглий  запах,
Чорно-синім  смутком,  ягідних  богів,
На  мій  літній  настрій  грубо  робить  замах.

Може  просто…Просто,  я  тебе  згадав,
Так  буває,  віриш?  Пам`ять  ж  не  підвладна,
Якби  янгол  із  небес  нам  щедро  дав,
Тих  ниток  клубок,  що  мала  Аріадна!

Щоб  нарешті  у  душі  я  сумнів  вбив,
Мов  Тесей,  в  печері  темній,  мінотавра,
Знову  вийшов  з  лабіринту  повен  сил,
Для  життя…Подій,  що  будуть  у  нас  завтра.

Щоб  від  спогадів  ключі  десь  загубив,
В  цій  траві  сухій,  пожовклій  до  коріння…
Вже  лиш  троє  пам`ятають,  як  любив:
Ми  з  тобою,  люба,  й  янгол  з  грішним  зіллям.

Знов  розрізавши  повітря,  сухий  лист,
Впав  безсило  мертвий  лиш  в  одному  кроці,
І  розвіявши  садком,  думки  сумні,
Нагадав  мені,  це  ж  просто  рання  осінь.






адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848301
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.09.2019
автор: Ярослав Ланьо