Все вчасно, без запізнень і вагань;
Кохання, дружба, зустрічі й розлуки,
Цю долю хтось давно нам написав
І буде саме так, як має бути.
І хоч здається нам що творимо самі
Шукаючи лиш правильні дороги,
Насправді ж йдем по вказанім путі,
Й по тім путі несуть нас власні ноги.
Нічого небуває просто так,
Усе в житті пов'язане нитками;
Схід сонця, промінь, розквітає мак....
Так і в життя на нас є свої плани.
Родився син - у когось є донька,
Яка на світ з'явилася для нього,
Й через роки стежиночка в'юнка
Їх приведе до отчого порога.
Буває й так, хтось долю не зустрів
І в самоті тиняється світами,
А може її доля це той син,
Якого без жалю позбулась мама.
Для чогось в світ приходимо ми всі,
Для кожного поставлене завдання,
Хтось вчить, хтось вчиться,
Пише хтось пісні,
Хтось змушує повірити в кохання.
Хтось змушує повірити в добро,
А хтось добро те сіє в кожнім слові.
Тож щоб в житті у нас не відбулось
За все й за всіх вклонитись треба долі.
©Іванна Лаврик
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848176
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.09.2019
автор: іванесса