Тебе прошу — приходь до мене в снах,
Щоб бути вдвох, щоб знову бути разом,
Бо вже печаль, немов іржавий цвях,
Немов гадюка, в серце тихо влазить.
І сумнів душу точить і гризе:
Чи правда то було? Чи може казка?
Твоя любов, твоя безмірна ласка...
Чи правда? Чи наснилося усе?
Чи може, штучний вогник збурив кров,
Нікого не зігрів, і не зігріє?
І все даремне: сподівання, мрії?
Якщо ми не зустрінемося знов...
Мовчить, не оживає телефон.
Та як вуглинка, жевріє надія.
Моя любов, моя блакитна мріє,
Прошу тебе:
прийди! Хоча б у сон!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848160
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.09.2019
автор: Людмила Григорівна