Ще день чи два – і літо відпливе,
І забринять дощів осінні гами…
Осяяння, не покидай мене:
Замріялася сонця міражами.
Живе тепло, душі не покидай:
Жаріє символ вічної калини…
Із юності зелений кличе рай
І ностальгія вічна журавлина.
Тендітна грань осінньої пори –
Чудний театр розділеного світу.
І щастя теж забуде ніжні сни,
Заплаче - і піде слідом за літом.
Оту безцінну ніжність чулих слів,
І незворотність літнього розмаю,
І неповторність щастя міражів –
В свою глибоку осінь забираю…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848122
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.09.2019
автор: Світла(Світлана Імашева)