Немов би сонце в тисячі колін,
Затяті ночі хвацько боронились,
І вкотре мов лунає грім,
Звичайно ж, я тебе впізнав,
Іще до того, як думки з'явились.
Світанки, зорі і небесний плин,
Агов !
Чимдуж рятуйте свого брата !
Вона мене запалить , як бензин,
А вас у бранці буде вимагати.
Обіцяй, що не гримне:
Я тебе люблю,
Бо кохання нестримне,
Не має жалю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848110
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.09.2019
автор: Андрій Ключ