Давай миритися… бо зимно вже мені
Без вибриків, лише тобі властивих.
І ладний човен почуттів на мілині
Не має бути… і життя в півсили.
Нехай простить зіркове вічне тло
Мене за те , що я недосконало
Сприймаю те ,що зверху надійшло -
На жаль, передчуттів і знань замало,
Щоб відчувати те,що я жива
(Хоча смакує мудрість наодинці) -
Тьмяні без тебе риси божества,
Що нас збирає в ціле по піщинці.
© O.Z Olena Zinthenko 29.05.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848070
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.09.2019
автор: Zinthenko Olena