Так бруду багато і хаосу,
По швах розлізаються норми.
Від фальші, злослівного галасу
Тріщать металеві платформи.
Чоло в неба сіре, нахмурене –
Хрести на річках і курганах.
Обличчя в любові зажурене,
Планета в рубцях і у ранах.
Чуття застрягають між ребрами
Бракує повітря легеням.
Отрута вливається цебрами
У жили і змінює гени.
Ще можна на кнопку натиснути,
Не крапку поставити, кому.
Щоб небо могло ще повиснути,
Над лугом і сапієнс гомо.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848023
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.09.2019
автор: Крилата (Любов Пікас)