Весна коли притомиться в путі
Й до нас загляне трішечки пізніше,
Ті дні вже не повторяться в житті,
Тому й кохання має буть ніжнішим.
Весна й кохання – пара дивних слів,
Що душі гріють лірою любові,
Щоб кожен день теплом лише ряснів,
Бо ж послане воно великим Богом.
Весна й кохання – почуттів політ,
Дарована природою година,
Без них обох замерз би білий світ
І щезла би у нім земна людина.
Весна й кохання… Що цього миліш
Зустрітись може у житті людському?
Весну зустріну ранком босоніж,
Гадаю, щастя я знайду підкову.
11.04.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848014
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.09.2019
автор: Ганна Верес