[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4wPNUXpuIys[/youtube]
Коли прощались - дарував
Синеньку квітку незабудку,
Мене любить ти обіцяв,
Та цим добавив більше смутку.
Уплів у коси квітку ту,
Всміхнувся сірими очима,
Твій усміх скрасив німоту,
Щоб щось сказать, було несила.
Роздався поїзда гудок,
Слова всі сплутались клубками.
Пробравсь до тіла холодок,
Так і скінчилось все між нами...
Я бережу синеньку квітку,
Як давню казку про любов.
Про ту годину ніжну, світлу...
Чому ж торкає знов і знов?
[img]https://avatars.mds.yandex.net/get-pdb/1608858/0c2a1fa2-66b1-4f49-93d5-4af76d63e225/s1200?webp=false[/img][img]https://w-dog.ru/wallpapers/11/11/432425795582485.jpg[/img][img]https://poradum.com.ua/wp-content/uploads/2018/02/3b7361ebb116bbb0ef91243675e93c61.jpg[/img]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847934
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.09.2019
автор: Н-А-Д-І-Я