Розгулялась осінь по лугах – дібровах,
Бавиться в вишневому саду.
Розсипає роси в квіти чорноброві,
Мимо них – до Тебе я іду.
Ще зелено в»ється стежечка вузенька,
Що сховалась тихо в споришах.
Як Тебе згадаю, защемить серденько,
Заіскриться дощик на очах.
Синьооке небо дивиться у душу,
А вона ж така ще молода.
Цю зрадливу осінь пережити мушу,
А літа ж біжать, як та вода.
Розгулялась осінь на полях – долині
Листя потихеньку золотить.
Понесла в дарунок коралі калині,
Й стрімголов у верби побіжить.
А там під вербою – стрінемось з Тобою,
Стрінемось з Тобою по весні.
А тепер до мене даллю голубою,
Ти приходиш лише у вві сні.
11.09.2019 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847922
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.09.2019
автор: Валентина Рубан