Нашій дійсності хвилинки
Сум несуть і здобуття,
Час, чом тягнеш без зупинки
Човен нашого життя.
Вже давно пройшли дитинство,
Юність, молодість пройшли,
Було вже і материнство,
Внуки, правнуки пішли.
Слухай Час, зроби зупинку,
Так, приємна сталість,
Дай нам трохи відпочинку
В бухті «Гідна старість».
Нам чарівні ще світанки,
В світ відкриті двері,
Нам смачні іще сніданки
І з вином вечері.
І коли приємна є вість,
І любові почуття.
Час мовчить… і тягне в безвість
Човен нашого життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847895
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.09.2019
автор: Виктор Ситниченко