згадай
усе, що не збулось,
чого чекало спрагле сердце,
ми досі віримо у щось,
що нас оберіга від смерті
згадай
душа вгамує сум
і сон не підпуска до ранку,
щоб пережити знову й знов,
мов сповідь,
дотики світанку...
згадаю... і закрию щем,
у серці затамую подих,
а Небо плакало дощем,
душі ховаючи негоду...
03/2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847784
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.09.2019
автор: Сана Серьогіна