Вона була дуже дивною:
носила у торбі щастя,
слізьми лікувала дерева
і поки ніхто не бачив,
кришила ще свіже небо
міським голубам
під крила.
Вона цілувала троянди
щоночі
ставала зіркою
й босоніж сама-самісінька
ходила Чумацьким Шляхом,
на спицях
із павутиння плела собі тишу
і клала її в шухляду
на завтра...
на потім...
на...
Свої таємниці й мрії
вона довіряла травам,
тримала в долонях сонце
дбайливо замотане в ковдру,
зшиту
з пустельних квітів
ще кілька століть тому.
Щоранку пила тумани
з піал,
що брала у місяця в позику
і вірила в світ
без воєн...
й писала комусь листи.
Вона була дивною...
Бо справді жила...
15.08.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847670
Рубрика: Верлібр
дата надходження 09.09.2019
автор: Ірина Кохан