Як часто люди злітають в хмари,
Там їхнє щастя, там їхня пара.
Нічого наче їм і не треба,
Проте для щастя бракує неба.
Коли ти в парі, то ти пташина,
Тоді щасливий, тоді людина.
Ні в чому більше нема потреби,
Лише для щастя бракує неба.
Бо небо манить, бо небо кличе,
Там в піднебессі пташа «кигиче».
Там ти у парі і поруч небо,
Ні в чому більше нема потреби.
Життя, щоб склалось - було кохання,
Ви прокидайтесь, як зірка рання.
Злітайте в небо, бо є в вас крила,
Хай вас чекає у небі мила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847610
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.09.2019
автор: Віталій Назарук