Дивується вітер: --Овва! Чудеса!
Де ділася піль колосиста краса?
Учора під небом довгенько гасав
Й пристав я надмірно,.. й обжинки проспав…
Хутенько пробігся вітрець по стерні.
--Я згоден, що суть у добірнім зерні,
Та млосно-безбарвно землі на парні
Без гриви густої — відомо й мені.
Із стерня змайструю лункі сопілки,
Дмухну що є сили у них залюбки--
Аж дзвони сипнуть на сріблясті сітки,
Що вкрили серпанком берізки ростки.
Гультяйко гудками дощі замовляв,
Щоб вільно задихала знову земля,
П’янким петрикором пахтіла рілля —
Лискуча,
жива
і масна, начеб лярд.
Петрикор (англ. Petrichor) — це запах землі після дощу.
Берізка – один з видів бур’яну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847511
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.09.2019
автор: Valentyna_S