Ти муруєш бетонні вежі
і копаєш глибокі рови.
Вимальовуєш дивні межі
із бадилля сухой кропиви.
Ти на брамі загостюєш піки.
Накопичуєш свою злість.
Закриваєш свої повіки,
сам собі ти не проханий гість.
І тікаючи з хмар у небо,
ти не лишиш себе ніде.
Відчуваєш себе ганебно.
Тоне в річці сонце бліде.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847424
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.09.2019
автор: lesi4ka0104