Виключіть реальність на хвилину,
Виключіть звичайним вмикачем.
Хоч на день, або ж хоч на годину,
хай у серці не гуляє щем.
Я здеруся високо у небо,
по драбині плетеної з сліз.
І почую там пташиний щебіт,
розіллється він повсюди, скрізь!
Подивлюсь на гори і на море
одночасно, це найкраща мить.
І відкрию закулісні штори.
І відчую , як життя шумить.
Перевали, і степи, і ріки...
Розкидало їх то тут, то там...
..А по небу рвуть страшні шуліки
виклик кидають моїм літам...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847342
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.09.2019
автор: lesi4ka0104