Закружляв і впав під ноги лист кленовий,
Він про осінь нам сьогодні нагадав.
За вікном до нас всміхався день казковий,
Промінь сонця біле личко цілував.
Заховаюся в обійми твої ніжні,
Серця твого буду слухати биття.
Почуття у нас з тобою дивовижні,
Нехай буде у коханні все життя.
І заграє нам сопілка калинова,
А пісень співати буде вітерець.
Солов'їна, українська наша мова,
Буде ніжністю торкатися сердець.
І поллються її звуки в піднебесся,
Доторкнуться до пухких, осінніх хмар.
Разом з осінню стернею ми пройдемся,
Нічка місяцем запалить нам ліхтар...
Будуть зорі посміхатися й моргати,
Прохолодою повіє від ріки.
На прогулянці тумани вже кудлаті,
Розділилися неначе острівки...
А мені в цю пору затишно з тобою,
Хоч і осінь, та кохання гріє нас.
Напуває і п'янить воно любов'ю,
І у тиші цій звучить для нас романс...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847282
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.09.2019
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)