nervous system of the city galaxy

Осінь  -  пора  для  того,  аби  запастись
новим  баченням  на  наступний  рік.
Ти  з  неї  вигризаєш  все  необхідне,  кладеш  у  глибоку  кишеню,
роздумуючи  колись  використати
ці  речі  для  майбутніх  тяжких
і  не  дуже  часів.
Природнє  світло  не  надто  часто  заходить  у  гості,
тому  сонце  надає  перевагу  хмарам,  дощу  і  туману  -
своїм  старим  колегам  з  гуртожитку,
поруч  з  якими  воно  часто  тусувалось.

Радянська  епоха  в  тебе  трохи  ввійшла,
хоч  ти  був  народжений  поза  нею,
поза  її  часовими  рамками,
але  менталітет  досі  діяв  на  нервову  систему,
а  це  -  страшна  зброя,  гірша  за  всілякі  кулемети,  літаки  і  ракети  масового  ураження.
Ти  часто  був  оточений  людьми,
які  ще  жили  за  системи,
яка  прагнула  бути  вічною
і  вважала  священним  обов'язком
повалення  демократії  і
внесення  комунізму  на  підсвідомий  рівень.
Тільки  цей  менталітет  передбачав
постійну  боротьбу  з  правильним,
з  тим,  що  не  суперечило  ідеям  людини
і  не  повинно  суперечити  її  волевиявленню.

Затям,  ти  не  повинен  використовувати
ідеї  попередників,  якщо  вони  призвели
до  масових  вбивств  і  катувань.

Коли  приходить  пора  жити  з  настроєм,
як  в  цих  людей,  не  думай  про  їхнє  -
звертай  увагу  на  повсякденність,
не  вкладену  в  їхні  голови,
але  викладену  на  будинках,  рекламах,
в  парках,  постановках  і  кухні,
живи  так,  наче  ти  тільки  нещодавно
народився  і  ще  не  знаєш,  які  злості
чекають  на  тебе  у  дорослому  житті.
Адже  жити  на  власній  хвилі,  без
частих  переслідувань  і  гноблення  -
ось  природній  людський  шлях,
який  не  всі  здатні  дотримуватись.
Їм  всього  лиш  не  дають  цього  зробити
"набагато  важливіші  обставини"  -
робота,  обов'язки  перед  суспільством,
яке  до  біса  давно  забило  на  них  і
особисті  переживання  через  сталі
стереотипи,  які  віджили  себе  ще  після
Корейської  війни.
Адже  кому  ти  в  біса  потрібен,
якщо  ти  не  належиш  до  маси,
до  натовпу,  який  нічим  не  вирізняється?
Тим  паче,  багато  живуть
за  рахунок  гноблення  інших,
приниження,  адже  так
шукають  авторитет.
Тож  живи,  як  ти  вважаєш  за  потрібне.
Осінь  для  того  й  призначена,  аби
відновити  запаси  сил  і  при  потребі
використати  їх  повторно.
Частіше  дивись  на  небо,  а  не  в  обличчя.
Так  можеш  знайти  легкість.

І  загалом  підкоряйся  осені,
коли  настає  її  пора,
адже  так  ти  збережеш  себе  в  гармонії.

xxi.x.mmxvii

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847213
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.09.2019
автор: Systematic Age