В минулому вже літні вечори,
І веселкові спалахи іскристі...
Хоча живі ще літні кольори,-
Висвічують на квітах і на листі...
І сонечко все нижче осіда,
І дні стають уже коротші,
Та холоду ще не прийшла пора,
Й тепло стає чарівним і хорошим...
То сонячно, то дощик накрапа,
І вітер по-осінньому вже віє,
Такою є осіння ця пора,
Збагачує думки наші і мрії...
Від сонця не ховаємось у тінь,
Працюємо, роботи вистачає,
І не втрачаємо своїх надій,
Нам горизонти осінь відкриває...
Ми відчуваємо бува печаль,
То сміємось, а то ковтаєм сльози...
Можливо все ж, що нам за літом жаль,
А може ми на осінь стаєм схожі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847085
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 04.09.2019
автор: геометрія