Мистецтво, - він сказав, в лихім дурмані, -
Що фабула в житті людських страстей,
Коли із нього висмикати будні.
Тим самим виправдав і сон, і кожен ранок,
Що мов мазки вкривають полотно,
Від кисті тих, хто дивиться із близька,
Для тих хто менше бачить з далека,
І так постав безмовний гул оркестру:
Портрет всіх тих хто тут, і звідки я,
Лиш копія доволі небезпечна, мов сам диявол,
Чи бог, - не знаю й сам,
Із смертю Автора, вдихнув у нас життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847027
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 03.09.2019
автор: Володимир Каразуб