Очі сумні, неначе сонні,
Красива в неї ще хода.
Хоч впали вже роки на скроні,
Та ще душею молода.
Зчарує поглядом любого,
Тепло в душі несе завжди.
Неначе пагін молодого,
Що огорнули холоди…
Ця жінка може покохати,
Тепло ще носить у собі.
Виходить долю виглядати,
Та не знаходить у юрбі.
Чекає того, хто у серці,
Розпалить скалочки вогню.
Заграє кольором веселки
І скаже теж йому: «Люблю!»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846975
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.09.2019
автор: Віталій Назарук