Сліпа любов ридала на розпутті:
Куди іти? – довкола черствий камінь,
Який байдужністю безмовно ранить,
Зростає муром – ні́куди звернути.
Сліпа любов, бездумно-безпричинна,
Немов жебрачка, милості просила.
Із вуст голубка випурхнула біла
І в небі розчинилася невинно.
Сліпа любов, оголено-наївна,
Погідно мироточила під осінь,
Землі дощами мила ноги босі
І пальцями кололась об ожину.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846876
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.09.2019
автор: Оксана Дністран