Забираєш усе.
Не лишаєш нічого натомість.
Припини цей вертеп. Далі бийся, мов риба об лід.
Прохолода очей – ця кармічна слизька випадковість,
……………. що гальмує політ
… пересіяти світ
… перемножити на невідомість.
Чуєш, рибо печальна, бажаєш вести, то й веди.
Бо гальмує політ не твоя потривожена совість -
……………. віртуальність води
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846801
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.09.2019
автор: гостя