***

В  сплетіннях  паралелей  проводів
Розгублює  свої  останки  літо.
Весь  термін  серпень  мирно  тут  сидів,  
Тепер  -  він  геть  біжить  із  цього  світу.  

А  я  -  все  так  же  мирно  тут  сиджу,  
Мені  ж  бо,  бачте,  нікуди  втікати.  
Ні  кроку  вбік,  ні  кроку  за  межу:
Хоч  є  й  бажання  -  сумнівів  багато.  

Так  і  живу  в  цій  марній  боротьбі,  
Давно  від  неї  маючи  оскому.  
Де  встигла  так  зневіритись  в  собі?..  
Хто  вчив  так  сумніватися  в  усьому?..  

...Дивлюся  в  небо  -  в  ньому  проводи
Собою  креслять  лінії  глибокі.  
Могла  б  -  за  літом  кинулась  туди
І  розповзлася  б  на  чотири  боки.

31.08.2019.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846734
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.09.2019
автор: АнГеЛіНа