Наснилося Муркові, що він великий пан.
Отримав від нього диван... Мурко бурчав весь ранок:
"Намуляв мені боки! Такий твердий. Високий!
Нема, щоб полежать м'якенько. Від цього я й проснувсь
раненько." То ж лапою турнув того дивана.
"А це що? Занавіска рвана? Негайно нову сюди дайте.
Несіть мерщій, часу не гайте, щоб затишно було! -
кричав, що аж гуло.
- Хто на підлозі насмітив й сліди від глини залишив?
Негайно все поприбирайте й мені сніданок подавайте!
Та щоб лосось та осетрина, й побільше м'яса покладіть,
та й геть ідіть! Лиха година... Ніхто, я бачу, не спішить.
Я вас навчу, як в світі жить!"
Аж тут взяла чиясь рука того Мурка та й кинула у
двір, в траву. Сидів там й чухав голову.
Згадав, як бігав по кімнаті (у білій глині були лапи).
Потім стрибав по занавісці. Гойдався правим й лівим бо-
ком. Так весело було... з підскоком. Та й розірвалась
ненароком.
Сидів тепер і озирався, чи хтось із нього не сміяв-
ся?
Подякуй цьому й ти уроку та подивись на себе збоку.
Щоб не взяла чиясь рукай й тебе, як панича Мурка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846702
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.08.2019
автор: Надія Башинська