Невже він виглядає так? Той початок нашого кінця...
Коли кожен ховається у власній самотності,
Всеохоплюючий холод сковує кожну рису лиця
В невблаганному передчутті невідворотності.
Десь до останнього б'ється вмить скалічена болем душа:
В щось ще вірить, дурепа, хоча вщент розлетілася.
Їй б докупи зібратися – а вона все те щось воскреша:
Не збагнути ніяк їй, чи любов вже відцвілася.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846630
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.08.2019
автор: Тетяна Мерега