Живи

Якщо  ти  не  знаєш,  що  робити  тобі.
Якщо  не  цікаве  життя  на  Землі.  
Якщо  ти  не  можеш  знайти  свого  сенсу  життя  ‒
І  тобі  просто  хочеться  йти  в  забуття.

Якщо  серце  плаче,  палає  душа.
Багато  чого  натерпілась  вона:
І  горе,  й  самотність,  безмежні  ридання,
Розчарування,  та  смуток,  багато  страждання.

Не  падай  у  відчай:  воно  все  мине,
І  горе,  і  щастя  ‒  минає  усе,
Бо  життя  тобі  дається  тільки  одне.
Подумай,  будь  ласка,  подумай  про  це.

Дивися  вперед  і  тільки  вперед,  
Не  озирайся  ніколи  назад.
Хай  минуле  залишиться  в  пам’яті,  як  світлий  спогад,
Бо,  на  жаль,  життя  неможливо  повернути  назад.

Живи  кожний  день,  як  останній  в  житті,  
Бережи  та  цінуй  всі  хвилини  щасливі,
Тому  що  життя,  як  далека  зоря,
Ніколи  не  знаєш,  коли  та  як  згасне  вона.

Розплющ  свої  очі,  усе  навкруги  відкривай,
Приховані  таємниці  шукай,  пізнавай,
Бо  стільки  загадок  незбагненних  у  світі  є,
І,  можливо,  саме  ти  –  відкриєш  все  це.

Відкрий  своє  серце,  не  замикайся  в  собі,
Бо  від  цього  буде  гірше  тільки  тобі.
Ти  будеш  самотній,  ти  будеш  нещасний,
Ти  будеш  лить  сльози,  яких  ніхто  не  бачить.

Але  ж  людей  у  світі  так  багато  живе  ‒
Знайдеться  людина,  яка  допоможе  й  підтримає  тебе,
І  такі  потрібні  в  цю  мить  тобі  слова  скаже:
«Не  плач.  друже  мій,  все  буде  добре,  разом  ми  подолаємо  все!».

І  серце,  здавалось,  померле,  в  мить  оживе.
І  радість,  і  щастя  у  нім  спалахне.
І  висохнуть  сльози  ‒  і  радісний  сміх
З`явиться  знову  на  вустах  твоїх.

Відкрий  свої  очі,  цей  світ  роздивись,
Маленькі  дрібниці  помічати  навчись:
Як  пташка  у  небі  грайливо  летить,
Як  вітер  у  чистому  полі  шумить,

Як  ніжно  й  розкішно  квіти  цвітуть,
Як  тихо  помалу  дерева  ростуть,
Як  вічно  й  невпинно  вода  тече.
Завдяки  їй  все  росте  та  живе.

Я  більше  нічого  не  буду  додавати,
Хоча  багато  чого  ще  можна  було  б  розказати
Про  те,  яке  прекрасне  й  неповторне  життя  на  Землі,
Та  на  останок  єдине,  що  хочу  сказати  тобі:

Відкрий  свої  очі  ‒  і  просто  ‒  живи,
І  кращого  часу,  будь  ласка,  не  жди,
Бо  мить  ця  єдина  належить  тобі.
Не  змарнуй,  я  прошу,  не  змарнуй  її!

                                                                                                                                                                                                                                           11  грудня  2012  року

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846483
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 29.08.2019
автор: Оля Тимошенко