Ти одягнений в тіні у мóїй свідомості,
Мов легенька лляна сукенка спадає з плеча,
Нас єднають тремткі випадковості
У ролях ведучого і глядача.
•
Ніжна тінь і її тривіальності,
Поміж спогадів, мрій і банальності,
Боже, море в душі з листів
Сто відсотків в яких унікальності.
•
І фатальності лезом торкаються
До обличчя, що сховане в затінку,
А у пам'яті знов прокидаються
Запах слів і загублені зáпонки.
•
В мóїй пам'яті одяг із попелу,
Тихо тліє мов вранішній сміх,
Бездіяльність тебе робить покидьком
Та для мене найкращим з усіх.
14.08.2018
00.01
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846392
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.08.2019
автор: Марта Миколаївна