Ти серце розтривожив,
Розхитав…
І спогади злетілися,
Як птиці.
В них сотні нот
і тисячі октав,
Які звучать в мені –
Тому не спиться…
Твої листи, -
Загублені в роках,
У золотій позлітці
Від цукерок.
Ти знаєш, а таки
Збирає страх,
Що я дитя
Не нинішньої ери.
Що ми з тобою
Стрілись вже давно,
Бо я одразу
Погляд твій впізнала,
І пам'ять, наче кадри
Із кіно
Усе ген-ген в минуле
Відмотала.
Ти серце розтривожив…
Тільки лист
Невчасно зупинився
На півслові.
Над простором
Далеких надто міст
Така тонка мелодія
Любові…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846348
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.08.2019
автор: Дзвінка Тиха