Там, де Десна заквітчана віночком
Із сивих верб і гордих ясенів,
Там прадідів моїх пороги отчі,
Тепер – моїх онуків і синів.
Сприймаю світ очима і душею,
Ним не лише милуюсь – ним живу,
Аби душа не вкрилася іржею,
Я землю цю праотчою зову.
Це тут її кувались перемоги
Над половцем, Батиєм і не раз.
Сьогодні знову маємо ми змогу
Відстоять Крим наш, непростий Донбас!
І плине в даль Десна блакитноока,
Нагадуючи небу і землі:
Там, де Москва панує, там неспокій,
У час лихий не слід стояти збоку –
Мир маємо відстояти самі!
27.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846344
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.08.2019
автор: Ганна Верес