Ворог використав всі свої навички, досвід та вміння,
Спорудив інформаційну, майже непробивну стіну,
Посіяв розбрат, зневіру, паніку, непорозуміння
І тихо так оголосив неоголошену війну,
Мільярди доль скалічив, нещадно й підло розірвав.
І досі чути їхні голоси ‒ відлуння невимовне: «Ні! Не треба! Ні!».
Сотні міст, містечок, сіл пограбував, пошматував.
І знову біль, ненависть, відчай, страх, жах в новій неоголошеній війні.
Україна черговою жертвою для нього стала.
До цього лютував в Абхазії, Молдові, Грузії, Чечні.
Вона також сильно похитнулася, але не впала,
Бореться відчайдушно за життя в неоголошеній війні.
Він обіцяє обіцянки солодкі, пафосні, але пусті.
Його «шути» навіюють так звану правду ‒ перекручену брехню.
Ця пропаганда, мов тропічні джунглі, отруйні, хижі та густі.
Ніхто ж не починав гібридну, абсурдну, неоголошену війну.
Це ж, мовляв, «карателі» бомблять вчорашніх шахтарів та трактористів.
А сам навів свою армію регулярну та міцну.
А мирні міста раз у раз здригаються від дій клятих терористів.
То чому б і не вести таку неоголошену війну.
Мільярди доларів щомісяця на вітер викидає,
Знову ще дужче своїм людям затягує паски і так тісні.
А точніше їх у нові руїни та ями вкладає.
Немає виправдань або ж пояснень неоголошеній війні.
Залишаться частково розвалені, покинуті та спалені міста та села, мов каліки,
Повернуться майже всі в свій рідний край здорові, скалічені чи мертві зрадники та воїни,
Залишаться біль, відчай, горе та стогін, від яких не заховатись, не допоможуть різні ліки ‒
Такі вони, брутальні, трагічні й руйнівні наслідки цієї неоголошеної війни.
Але колись згасне цей вогонь кривавий, вибуховий ‒ нестерпне бойовище
І ворог виринатиме й жахатиме лише зі сторінок історії – немов зі дна.
Колись висохне наклепу, підступності, агресії та паніки річище.
Колись скінчиться ця жахлива, безпощадна, тупа й гнітюча неоголошена війна.
07.08.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846211
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 26.08.2019
автор: Оля Тимошенко