Кружляють надії, вкриваючи плечі.
Теплом уповільнюють тугу й страхИ.
Обійми жадані, як завжди, доречні:
Колишні розвіють тривоги, жахИ,
Зникаючи зграями, наче птахи.
Кружляють надії, народжують мрії!
Пошкоджені крила підвладні часУ.
Піднятись до Всесвіту задуми зріють:
Таємність пізнати його досхочу.
Достатньо отриманих сил – полечу!
Кружляю з надією, в захваті, знову!
Колись приземлюсь: твої плечі знайду.
Повіриш, нарешті, цілющому слову:
Відгонить воно і від тебе біду.
Кружляють надії, шепочуть: знайду!
Чекай! У осінньому зустріч саду:
З берізкою поряд стою у ряду.
26.08.2019
© Copyright: Виктория 75, 2019
Свидетельство о публикации №119082604449
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846202
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.08.2019
автор: Вікторія Лимар