Від князя Чорного* і аж до сьогодення
Час виколисує вождів нові ймена,
Лише народ і був, і є нужденний,
Та ще й оця непрохана війна.
«Чому так є, – мільйонний раз питаю, –
Чи не тому, що в нас такі вожді?
Невже їх сльози й трохи не картають
Малих сиріток, чорні хустки вдів?
Може, довіри всі ми забагато
У душах маємо і це на шкоду нам?
Думки-думки, птахи мої крилаті,
А чи болить біль матінки панам?»
Питання мучать мозок мій і душу:
Чи довго буде жити в нас терпець?
Чи варто постулати вже порушить,
Бо щастя виграє народ-борець!
5.08.2019.
* Олександр Добриця – історик дослідив, що між 948 та 968 роками у Чернігові правив племінник великого київського князя Ігоря Рюриковича (чоловіка княгині Ольги), якого також звали Ігорем. Саме він мав прізвисько «Чорний».Бо тоді не було прізвищ, а відрізняти князів треба ж було.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846130
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.08.2019
автор: Ганна Верес