Так само гаснуть зорі на світанку
І ранок нам дарує свіжий подих.
І осінь відчиняє браму зранку,
Землі дерева платять кілька «злотих»
І як завжди біжиш по колу - знову.
Спинись на мить,всього на хвильку - чуєш?!
Як час з людьми веде німу розмову,
Так само колом ходить - Ти жалкуєш…
Одне бентежить - вужче коло часу,
Та все коротші ті швидкії кроки.
І жоден з нас ні шансу ані спасу
Від вічності не вигадав за роки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845939
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.08.2019
автор: Валерія19