Народжуєшся сонцем у мені!
Проміння-струм
перемикає вени:
усе - на нуль!
RESET -
і світ - зелений!
Стає росою учорашній сніг,
сльозинками - настояне вино
цілунків, що - могли,
але не стались...
В садах, де перші квіти
обіймались, -
серця заплодоносили давно...
Світанок обіймає за плече -
і застигає в ніжному екстазі.
Так сонце ще не сходило ні разу...
Твій сміх - рікою у мені тече.
За кожним поворотом - таїна.
За кожним схилом -
почуттів лавина...
Пробудження зі сну -
хороший знак,
коли ти сам -
ця приспана дитина...
Бери мене
на дотик і на смак...
Останній знак
і бах -
ВЕЛИКИЙ ВИБУХ!...
Ти знав,
що сонце сходить
сАме тАк?!
Чому ж тоді
замість адреси -
ВИБУВ?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845904
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.08.2019
автор: Сонячна Принцеса