Місяць в небі самотньо гуляє,
А навколо – мільйони зір.
Де знайти ту одну, не вгадає.
Бо великий, мабуть, перебір
Жде зоря, що горить в високості.
І маячить ледь - ледь в далині…
А ця - поруч, що манить у гості.
Як вгадати, де та а де ні?
Може он, що яскраво палає,
Всіх затьмила собою навкруг?
А чи та, що тихенько зітхає,
Й непомітна серед подруг?
Можна думати так до рання.
Ранок всіх розжене в укриття.
Може згаснути мрія й кохання.
Або марно чекать все життя
Місяць в роздумах заблудився.
І ніхто ж йому й не підкаже.
Якщо сумнів у душу вселився,
Треба слухать, що серце скаже
19.08.2019 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845760
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.08.2019
автор: Валентина Рубан