Груші падають
Марині
А груші падають в саду,
достигли груші, перезріли...
Я тихо літо проведу
думками, що в мені назріли.
Тук-тук — і покотилися в траву
плоди цього палкого літа,
о, де ти молодість, зову,
коханням і теплом зігріта.
Як літо швидко промайнуло.
Надалі осінь йде нудна...
В мені життя тепер заснуло —
лишилась вдома я одна.
Далеко внуки відлетіли...
А груші у саду тук-тук,
без внуків все враз опустіле —
і тільки серця мого стук.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845692
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.08.2019
автор: Микола Коржик